понеділок, 12 червня 2017 р.

Опери В.А. Моцарта - українською!

18 червня 2017 року у Будинку вчених НАН України (м. Київ, вул.. Володимирська, 45-а) відбудеться 7-й концерт із циклу «Світова класика українською». Цього разу концерт буде присвячений творчості В.А. Моцарта, і переважно - оперній. Родзинкою концерту, як завжди, буде виконання усіх вокальних номерів нашою рідною – українською мовою.

Із 20 опер геніального австрійського композитора в Україні найбільш відомі три – «Весілля Фігаро», «Дон Жуан» та «Чарівна флейта». Ці опери ще в минулому столітті не тільки закріпилися в репертуарі оперних театрів, але й стали невід’ємною частиною навчальних програм з історії музики, а арії Фігаро, Керубіно, Паміни, Церліни закріпилися і в навчальному репертуарі для вокалістів.


Усі вони були перекладені українською в ті часи, коли вітчизняні митці дбали про те, щоб опера була зрозумілою слухачеві, щоб слухач міг розуміти і співчувати оперним персонажам, слідкувати за кожним їх словом, кожною емоцією.


Проте з часом доля українських оперних перекладів склалася непросто. За радянських часів жоден з них не був виданий, адже серед «рівних народів» радянської імперії був «найрівніший» - російський, і клавіри опер західноєвропейських композиторів видавалися виключно мовою цього «найрівнішого» народу. В 1990-х роках керівництво київської опери поступово переорієнтовується з мистецьких цінностей на цінності економічні, і з метою збільшення заробітку від гастрольної діяльності за кордоном, поступово відмовляється від практики виконання опер в українському перекладі і переходить до практики виконання мовою оригіналу. При цьому геніальні українські переклади відходять у забуття і до недавнього часу знайти їх навіть для музикантів було задачею не з легких, а для пересічних любителів музики – то й просто нереальною.


Машинопис українського
перекладу опери
"Чарівна флейта", 1956
Сценічна доля опер Моцарта в українських перекладах складалася по-різному. Дещо більше пощастило опері «Чарівна флейта». Її переклав Євген Дроб’язко у 1956 році, і потім, дещо переробив свій переклад у 1965. Сценічне життя цього перекладу тривало понад два десятиліття, і окремі номери навіть збереглися у чудових архівних записах. «Дон Жуану» пощастило менше – цю оперу Микола Лукаш переклав лише у 1980-х роках, тож і сценічне життя цього перекладу було недовгим.


Рукопис перекладу
опери "Весілля Фігаро"
Найтрагічніше склалася доля «Весілля Фігаро». Вона була перекладена в середині 1950-х, тоді ж поставлена в оперній студії при Київській консерваторії, але з невідомих для нас поки що причин, від цього перекладу відмовилися, натомість почали ставити у російському перекладі і до сих пір в Національній музичній академії України цю оперу ставлять у перекладі мовою Росії. В національній опері «Весілля Фігаро» в радянські часи не ставили, нині ж ставлять у вигляді балету, у львівській опері - мовою оригіналу.


Проект «Світова класика українською» ставить своєю метою відродити традицію виконання вокальної музики мовою слухача. Значну кількість перекладів вже було опубліковано на сторінках проекту «Вікіджерела», зокрема – оперу «Сокіл» Д.Бортнянського (переклад М.Стріхи з французької), оперу «Дідона і Еней» Г.Перселла (переклад Олени О’Лір з англійської), польські пісні Ф. Шопена (переклади сучасних авторів), десятки вокальних творів у перекладах Ю. Отрошенка. Чимало з них опубліковані не тільки як текст, але і в аудіо- або відео-записах живих виконань.


Ці публікації стали можливими завдяки тому, що автори перекладів або їх нащадки надали дозвіл на публікацію текстів на умовах вільної ліцензії, а Фонд «Вікімедіа» (раніше – за посередництва ГО «Вікімедіа Україна») підтримував наші заходи матеріально.


Нинішній концерт не є виключенням. Нащадки Є. Дроб’язка та М. Лукаша погодились надати нам відповідний дозвіл на використання перекладів оперних лібрето, а Фонд «Вікімедіа» - надати матеріальну підтримку, і тепер ми працюємо над тим, щоб спочатку текстова версія, потім ноти, а потім і аудіо або відеозаписи були розміщені у вільному доступі для кожної людини на планеті, тобто – в проектах Фонду «Вікімедіа».


А 18 червня о 18-й годині Ви матимете унікальну нагоди побачити яскравих персонажів Моцартівських опер на власні очі. Усі вони співатимуть солов’їною, отже Ви без жодних словників, без жодних субтитрів чи інших хитромудрих пристосувань, зможете зрозуміти й відчути, що вони переживають – любов чи ревнощі, радість чи печаль, розгубленість чи самовпевненість.


В концерті візьмуть участь солістка Національної опери України Ольга Фомічова, заслужені артистки України Валентина Антонюк, Оксана Дондик, заслужений діяч мистецтв Оксана Петрикова, а також Христина Бедзір, Тетяна Кіченко Анна Слізінова, Аліна Сердека Анастасія Король, Богдана Хіта (сопрано), Роман Шнуренко, Павло Зубов (тенори), Назарій Давидовський, Йосип Машталяр (баритони); вокальні ансамблі у складі: Тетяна і Віта Мазурки, Таміла Романенко; Лілія Гуменюк, Наталія Абрамова, Наталія Журавель.

Автор проекту і партія фортепіано - Андрій Бондаренко.


Півтон Безвухий
дозволяється поширення на умова cc by-sa 4/0

субота, 10 червня 2017 р.

Реформа початкової мистецької освіти - чи потрібна? І яка?

Найбільш очікуваними змінами у початкових мистецьких школах є відродження гідного фінансування, тоді як перейменування або поділ освіти на "формальну" і "неформальну" очікуваним не є - результат аналізу опитування. 


У березні 2017 Міністерство культури України запросило керівників і педагогічних працівників мистецьких шкіл взяти участь в обговоренні концепції реформи початкової освіти.  На жаль ми так і не знаємо, які були результати цього опитування. Проте паралельно було проведено відкрите опитування на платформі google.forms. І ось які результати на цьому опитуванні ми отримали.

В  опитуванні взяло участь 36 осіб, з яких половину відповідей дали викладачі, третину - директори шкіл, 3 відповіді надійшли від батьків і 2 - від методистів. Мала кількість тих, хто взяв участь пояснюється імовірно складністю і громіздкістю опитування. А може й тим, що викладачі просто стомилися, від того, що їх начебто опитують, але роблять потім все одно по своєму. Але ми вдячні всім хто взяв участь. Отже:


1. Фінансування і ще раз фінансування

Контент-аналіз показав, що найбільше у текстах відповідей вживається слово «Фінансування» - 151 раз. Більше вжито тільки саме слово «школа». І всюди, де йдеться про фінансування - йдеться про його брак і необхідність збільшення. Спитаєте, яким чином збільшити? Елементарно - впровадити субвенцію. Тобто впровадити систему траншів з державного бюджету бюджетам місцевих громад, тих які не в змозі утримувати музичні школи. Слово «субвенція» зустрічається у відповідях 37 разів, навіть частіше ніж «бюджет» - 33 рази.

Від себе додамо, що ті мрійники, які думають, що якості можна досягти не вкладаючи коштів дуже помиляються. Шарової якості не буває, панове міністри, заступники, голови департаментів і просто експерти.

  • Висновок 1: слід збільшити фінансування ПСМНЗ.

2. Перейменування? 

Одним із положень реформи ПСМНЗ було зміна їх громіздкої назви до більш лапідарної форми - «мистецькі школи». Опитування показало, що цей елемент реформи не є затребуваним. Жодного, жоднісінької відповіді щодо доцільності перейменування.

  • Висновок 2: перейменування не на часі.

3. Поділ на «формальних» і «неформальних»

Ключовим положенням реформи ПСМНЗ є поділ освіти на «формальну» і «неформальну». Фактично ж - поділ дітей.

Відповіді показують, що ця ідея не сприймається або сприймається дуже обережно. Ось найбільш позитивна відповідь:
Особисто я вважаю можливим здійснити (у якості експерименту у закладах, що погодяться) в старших класах так званий розподіл на учнів, що обиратимуть проф. освіту з поглибленим вивченням теоретичних предметів і відповідною програмою з фаху і тих, хто продовжить свій естетичний розвиток. Але все це потребує дуже ретельного аналізу і відсотка таких учнів у школах (а він кожного року різний) і розробку програм і планів."
 Але ось і негативна відповідь:
Ні в якому разі не ділити музичну освіту на формальну та якусь там
" неформальну". Ми й так намагаємося індивідуально підходити до потреб учня, балансувати між класичною та сучасною музикою, пристосовуємося до здібностей учня ( в нас це групи "А" та "Б").
В більшості ж відповідей, питання поділу респонденти не торкалися. Отже чи є такий поділ затребуваний? Радше ні.

Висновок 3: поділ на «формальну» і «неформальну» освіту - не на часі.

4. Інструментарій

35 разів зустрічається у відповідях слово «інструменти». Всюди йдеться про необхідність оновлювати музичні інструменти у школах, де можливо реставрувати, де необхідно - купувати нові. Висновок - див. в першому пункті.

5. Збереження

30 разів вжито слово «збереження». Щоправда в різних контекстах - від збереження самих шкіл до збереження академічної основи у навчальному процесі. Оскільки загроза втрати йде по суті справи від загрози недофінансування, то висновок - той же що і в першому.

 6. Оновлення

20 разів вжито слово «оновлення», половина з них - про матеріально-технічну базу, інша - про нотну і навчально-методичну літературу. Тут важко не погодитись, оновлення - на часі. До речі є відповіді, в яких йдеться про необхідність оновлення саме української (і україномовної) літератури. Що для цього треба зробити? Так, панове міністри, заступники і експерти, дуже вас розчарую, на шару і тут не проїдете.  Без фінансування - ніяк.

7. Кадри і моніторинг


На жаль і при прочитанні цього розділу не гарантуємо міністерським працівникам спокій. Багато відповідей так чи інакше натякає, що від викладача можна вимагати лише тоді, коли платиш йому достойну зарплату. І навпаки - працювати якісно на шару бажаючих все менше і менше. Але деякі зацитуємо:

Відкриті для широкої публіки академ.-концерти (іспити)
 Ця пропозиція в тій чи іншій формі - є найпопулярнішою. І головне, грошей не потребує :)

Переосмислення атестаційних вимог до педагогів-музикантів, які, передовсім, самі повинні вести виконавську діяльність (у своєму регіоні, наприклад).
Це факт, є викладачі які не вміють грати. Чому не вміють? Бо в системі вищої освіти справи ще гірші.
якість навченості - зацікавленість учнів, любов до музики , вміння слухати і зіграти твір, який подобається
 vs
статистика випускників, які продовжили мистецьку освіту на наступному рівні; підсумкове тестування для визначення відповідного рівня загально музичних знань, умінь і навичок.
Ось тут дещо думки розійшлися. Що важливіше - відсоток учнів, які стали Горовицями, чи відсоток учнів, які стали публікою філармоній? Наша думка така - показник зацікавленості учнів мав би тяжіти до 100 %. Людина, що цінує хорошу музику це завжди - плюс. А от показник тих, що стали Лауреатами Галактики, нехай би лишався скромним. Адже є дуже багато інших потрібних людству професій, де людина, яка оволоділа музичним мисленням матиме шанси досягти більших успіхів, ніж та, яка не оволоділа. Ейнштейн, наприклад, непогано на скрипці грав.

І на останок прокоментуємо ще одну, дуже емоційну відповідь.
А хто будe судити про якість? Міністeрські щури? То забудьте тоді про якість і прозорість.
Ми з цим не згодні. Це ґнуснєйший навєт. В нашому Міністерстві  культури працюють найталановитіші і наймудріші люди України, і негативна оцінка їх роботи - це витівки агентів Кремля, ЦРУ, і не розхитуйте човен (бо і так води повен).

І, ще раз, стислий ПІДСУМОК для працівників міністерства і депутатів: 


  1. Фінансування - впровадити СУБВЕНЦІЮ на діяльність ПСМНЗ.
  2. Поділ на формальну і неформальну освіту - НЕДОЦІЛЬНИЙ.
  3. Зміна назви ПСМНЗ -> Мистецька школа - НЕ НА ЧАСІ.



Півтон Безвухий
поширення на умовах cc by-sa 4.0