Культпросвіт замість науки - Євген Нищук

До Вашої уваги - стаття російського блогера Ірини Карманової. Подаємо її в українському перекладі і з деякими скороченнями і коментарями - як і всі росіяни, пані Карманова пише інколи упереджено, але в основному критика справедлива.

13 січня міністр культури Є.Нищук підписав наказ №22 «Деякі питання діяльності державних та вищих навчальних закладів, що перебувають у сфері управління Міністерства культури України».
 
У першому пункті документа міністр наказує: Національному центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, Українському центру культурних досліджень, Науково-дослідному інституту пам'яткоохоронних досліджень подати в міністерство на затвердження до 20 січня 2017 р нові редакції статутів організацій з визначенням їх функцій як культурно-просвітницьких, а також подати проекти штатних розкладів і розрахунки до них в межах передбачених бюджетних асигнувань.




На те, щоб ці організації позбулися наукових функцій (зробили самі собі «харакірі» - звільнили вчених і найняли витівників), відводиться аж ... 7 днів. До видачі наказу Нищук і його заступники ні з ким його не обговорювали - демократичні процедури не були дотримані.

 26 січня, після протесту Центру Леся Курбаса, Нищук пояснив свою позицію тим, що так його змусили вступити ВР і Кабмін, розпорядившись фінансувати замість наукових організацій Мінкультури культурно-просвітницькі. Це сумнівно, тому що пропозиції щодо фінансування вносить в Кабмін саме міністерство (це входить в його функції) і те, що вважає за необхідне, зазвичай відстоює.

Крім того, відомо, що Мінкультури фінансувало наукові держустанови всього на третину фонду їх заробітної плати, решта - робота за договорами. Загальна сума «економії» бюджету при переведенні наукових держустанов на культурно-просвітницькі функції складе приблизно 3 млн грн - на всі три організації!

Порівняємо: в держбюджеті на 2017 року передбачено близько 899 млн грн на державну підтримку національних театрів і 537,4 млн грн - на фінансову підтримку національних художніх колективів, концертних організацій і їх дирекцій, національних і державних циркових організацій! Цифри непорівнянні! Тоді, що означає цей наказ?

Наука і Мінкультури

Чим займаються три наукові держорганізації сьогодні, дивимося на сайті Мінкультури.

Центр Леся Курбаса  створено в 1994 г., в його структурі є три підрозділи - науково - дослідні, культурологічні, театральні пошукові лабораторії.

[Щоб не бути голослівними, Відзначимо, для прикладу науковий вісник "Курбасівські читання", низку монографій (випускається від 1 до 3 на рік). Є щоправда і сумнівні роботи, наприклад скандальна стаття Л.Венедиктової "НОВІ ФОРМИ І МЕТОДИ ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ МИСТЕЦЬКИХ ІНСТИТУЦІ", де вона називає нас "майданутими" і захищає пам'ятники діячам тоталітарної епохи - П.Б. ]

Український центр культурних досліджень   має 4 відділи: культурної політики, регіонального культурного розвитку, законодавчих розробок і проблем фінансування культури, інноваційних технологій та популяризації культури + вчена рада.

[Саме ця інституція виконує наукові дослідження на замовлення Міністерства культури, зокрема розробляла проект стратегії розвитку культури, затверджену у 2016 році.  - П.Б.]

Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень  був створений в 1995 році для ведення наукової і науково-технічної діяльності, розробки науково-дослідної документації для збереження культурної спадщини: історико-архітектурних опорних планів історичних міст (їх налічується 401 і лише половина має таку документацію), проектів організації територій історико-культурних заповідників, проектів реставрації та консервації пам'яток архітектури, науково-методичних розробок, експертизи документації, популяризації розробок (видання наукових статей, збірок, монографій) і ін. Інститут здійснює наукове супроводження формування Державного реєстру пам'яток. В інституті діє вчена рада.

[До речі, Державний реєстр пам'яток налічує всього-навсього близько 8 тис. об'єктів, це разів в 20 менше, ніж їх є насправді.  - П.Б.]

Культпросвіт і мораль

13 січня о Мінкультури обговорили питання здійснення громадського контролю за дотриманням вимог у сфері захисту суспільної моралі з боку творчих спілок.

Заступник міністра С.Фоменко намір забезпечити фінансування такого контролю. Мінкультури також збирається затвердити персональний склад Експертної ради з питань суспільної моралі з метою розробки критеріїв продукції, яка має порнографічний характер. Проводили це засідання два замміністра - С.Фоменко (філолог) і Т.Мазур (юрист).

Заступник міністра культури С. Фоменко

[Насправді критерії порнографічності були розроблені "Моральною комісією" ще в 2009 році. Прочитати  їх можна тут (категорія 18+). Чим ці критерії не влаштовують шановних пані С.Фоменко і Т.Мазур ми поки що не знаємо - П.Б.]

Наукові центри заявляють про некомпетентність управлінців

В журналі «Музейний простір»  Максим Левада (Український центр культурних досліджень) пише: «Зрозуміло, Мінкультури є лише частиною великого державного та суспільного механізму. З усіма його проблемами, головною з яких наразі стає некомпетентність. Але є і пряма відповідальність міністра як посадовця та як політичного діяча».

Директор Центру Леся Курбаса Неллі Корнієнко має намір створити "блок-пост із захисту від зазіхань чиновників Мінкультури на свободу і достоїнства Центру".

Її заступник - Оксана Танюк у своїй публікації в ФБ стверджує, що керівництво міністерства продовжує роботу по знищенню Центру, розпочату за В.Януковича, коли були спроби відібрати приміщення у Центру, «подарувавши» його Януковичу-молодшому. Логіку нинішніх чиновників вона називає «совково-феодальною».

26 січня в Українському кризовому медіа-центрі відбулася прес-конференція на тему: Міністерство культури знищує Національний Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса. Що стоїть за намірами міністерства ліквідувати провідну інноваційну організацію, яку створювали засновники незалежності?

Навіщо перепрофілюють НДІ пам'ятнкоохоронних досліджень?

Наказ міністра Є.Нищука №22 від 13 січня 2017 р. торкнувся і Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. Цей інститут так само, як і вищезгадані Центри, на думку міністра, повинен стати культурно-просвітницьким закладом: культпросвітфункція повинна стати основною в діяльності інституту, а його нинішня наукова функція (розробка історико-архітектурних опорних планів міст, проектів реставрації пам'яток архітектури та ін. ) - супутньою, що потрапляє в категорію «надання платних послуг».


Що ж стане основною? Читати лекції про роль культурної спадщини? Або про те, що висотки в Києві і інших містах - це веління часу і зовсім не псують історичні міста (раз Мінкультури погоджує їх проекти)? Або формувати громадську думку про те, що старі пам'ятники простіше знімати з обліку, а на їх місці будувати житлові комплекси?


На інститут покладалися великі надії як на провідний і єдиний НДІ Мінкультури у сфері охорони пам'яток. Не забуваємо: Мінкультури є центральним органом охорони культурної спадщини, і інститут як розробник пам'яткоохоронної документації - важливий науково-методичний інструмент реалізації державної політики в сфері охорони. Іншого нема!

Директор НДІ Ольга Пламеницька провела збори трудового колективу інституту, який висловив незгоду з такою поспішним і необгрунтованим рішенням міністерства. Адже інститут бачив своє майбутнє зовсім інакше! На міжнародній конференції 10 грудня 2015 року, присвяченій 20-річчю його створення, колектив виступив з ініціативою про перейменування установи в Український НДІ культурної спадщини імені Миколи Макаренка, українського історика, мистецтвознавця, археолога, розстріляного НКВC.

Інститути культурної спадщини існують в багатьох країнах світу. Ініціатива була підтримана, і 18 лютого 2016 року міністр культури В.Кириленко видав наказ про перейменування інституту в Український НДІ культурної спадщини імені Миколи Макаренка (наказ досі не скасовано!).

Залишалося затвердити новий статут інституту, поданий міністру в березні 2016 г. Не встигли - в квітні прийшла нова команда. Влітку 2016 р профільний заступник міністра Тамара Мазур побіжно зронила фразу «Я ще не визначилася з функціоналом інституту».

Це був перший тривожний дзвінок. У жовтні міністерство організувало перевірку діяльності інституту. Але інститут продемонстрував свою наукову та господарську самостійність і одночасно вдруге подав міністерству обгрунтування на реорганізацію в НДІ імені Н.Макаренко - статут і штатний розпис.І ось - результат.

Чому ж виникла таке нагле рішення - перепрофілювати єдиний науково-дослідний інститут Мінкультури в рядову культпросвіторганізацію?

У будь-який малозрозумілій ситуації варто поставити запитання: кому це вигідно? Відповідь на нього дозволить зрозуміти причини і мотиви дій Мінкультури.

Останнім часом загострилося суспільну напругу в пам'яткоохоронній сфери. Міністерством підписуються корупційні ІГС, узгоджуються руйнівні для історичного середовища проекти. Заступник міністра культури Мазур бере на себе сміливість, не будучи професіоналом в сфері охорони історичного середовища, приймати рішення без фахового обговорення та розгляду на Науково-методичній раді. Чим вона керується? Своїм особистим смаком (може або не може стояти «Чорний театр» на території пам'ятки містобудування - Андріївському узвозі; зіпсує або не зіпсує історичне середовище висотка на вул. Мечникова, 11а)? Але це ж не питання смаку!

Заступник міністра культури Т Мазур

Чомусь професійні питання навмисно виводяться з професійної сфери, йдуть в тінь, а заступник міністра каже: «Покажіть мені закон, за яким я не маю права це підписувати ?!»?
Наведені приклади - лише верхівка айсберга, який іде у надра Мінкультури. Ми не знаємо, скільки реально погоджень і на які об'єкти видала профільний заступник міністра з охорони спадщини пані Мазур, яка відкрито заявила, що питання містобудування її не цікавлять, це, мовляв, опція не Міністерства культури, а Міністерства регіонального розвитку. Значить, міністерству не потрібні свої професіонали, що розбираються в цих питаннях! А вони сьогодні працюють в інституті.


У 2015 р інститутом було розроблено Концепцію і структуру нормативно-методичної бази в галузі охорони та збереження нерухомих пам'яток культурної спадщини, де було дано бачення системи нормативів і обгрунтована структура і зміст нормативної бази.
Саме такої системи нормативів зараз не вистачає: пам'яткоохоронна діяльність виглядає як непродумана і хаотична, а прийняті рішення - часто незрозумілими громадськості та необґрунтованими. Але цей документ канув в Лету. Пані Мазур запитала: «А навіщо все це потрібно?». Нескладно зрозуміти, що інститут просто незручний міністерству. Простіше і зручніше, коли опорні плани міст та інші роботи будуть розроблятися приватними структурами (тобто виведені в тінь) і узгоджуватися міністерством.
Питання: що сталося з Історико-архітектурним опорним планом Києва, розробленим інститутом і переданим замовнику в листопаді минулого року? Ті, хто знає історію його розробки, пам'ятають, що колишній опорний план, узгоджений в 2011 р міністром Кулиняк, був скасований міністром Нищуком в 2014 році.


Інститут підштовхували до його якнайшвидшого завершення, визначаючи немислимі строки (два тижні, два місяці!). Інститут вистояв, переробивши опорний план в 2015-2016 рр. на науковій основі і видав документ, що дає Києву шлях до збереження спадщини. Але як тільки була завершена його розробка, Міністерство культури втратило до нього інтерес. Ось уже другий місяць він не виноситься на розгляд Науково-методичної ради. З деяких джерел ми отримали пояснення причин такого зволікання: йде ревізія положень опорного плану і тих погоджень, які раніше видали чиновники міністерства. Робота, очевидно, проводиться кропітка!
А одночасно міністерство лицемірно обговорює шляхи усунення корупційних ризиків у сфері охорони культурної спадщини при видачі дозвільних документів у сфері містобудування та землеустрою.


Отже, замість того, щоб дати інституту можливість доповісти опорний план на Науково-методичній раді і прийняти необхідний для розробки генплану Києва документ, міністерство затіяло реорганізацію інституту в культосвітній закладу. Очевидно, після завершення реорганізації інституту, тобто після зникнення юридичного розробника опорного плану, з цим документом почнуть відбуватися метаморфози - і питання задавати буде нікому. Ну яке відношення до містобудівної документації матиме культурно-просвітницький центр?


Інститут в нинішній якості міністерству заважає. Цей висновок напрошується з усієї попередньої за період з квітня 2016 р діяльності міністерства та його Науково-методичної ради, робота якого постійно супроводжується скандалами. Раніше таких скандалів не було, тому що рада працювала відкрито і гласно.


Міністерство в особі профільного заступника міністра Мазур, що курирує сферу охорони спадщини, насаджує своє бачення «охорони» і прибирає зі шляху професіоналів. Під прицілом пані Мазур - державний, єдиний і останній оплот пам'яткоохоронної науки в міністерстві і в країні - Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень.


На наказ міністра Нищука відреагувала Національна спілка архітекторів України, стурбована тим, що ліквідуючи інститут як наукову установу, Мінкультури свідомо позбавляє себе можливості реалізації важливих пам'яткоохоронних функцій, створюючи корупційних фон в сфері охорони культурної спадщини

 

Розвиваючи цю думку, запитаємо чиновників Мінкультури: слідом за цим наказом підуть зміни до Положення про міністерство? Адже частина прописаних там завдань з охорони культурної спадщини просто нікому буде виконувати!


Отже, поспішне рішення Мінкультури очевидно. Необхідність зміни функціонального призначення наукових центрів не обґрунтована. Ризики від такого рішення не враховано. Демократичні процедури не дотримані. Очевидно, що справжні мотиви дій чиновників по відношенню до всіх трьох наукових центрів потрібно шукати за завісою театральної сцени Мінкультури.

Джерело: Блог "Ні Корупції"